Текст статті 266-2. Особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України стосовно продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків
1Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків".
2Позовна заява про оскарження індивідуального акта/рішення подається до суду протягом трьох місяців з дня оприлюднення такого акта/рішення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
3Подання позовної заяви, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного індивідуального акта/рішення.
4Адміністративні справи, передбачені частиною першою цієї статті, розглядаються у порядку загального позовного провадження.
5Під час розгляду адміністративних справ, передбачених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України.
6Під час розгляду адміністративних справ, передбачених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки і висновки, зроблені Національним банком України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:
1)оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);
2)кількісні, якісні оцінки і висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;
3)наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;
4)оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
7Суд за результатами розгляду адміністративних справ, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:
1)визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, передбаченого частиною першою цієї статті, або окремих його положень;
2)стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;
3)відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
8Особливості визначення розміру шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами/рішеннями, передбаченими частиною першою цієї статті, встановлюються Законом України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків".
9Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, передбаченого частиною першою цієї статті, або окремих його положень:
1)не відновлює становища банку, що існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
2)не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;
3)не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.
10Суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків.