Текст статті 251. Обов’язок суду зупинити провадження у справі
1Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі:
1)смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2)перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
3)призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;
4)надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України;
4-1)звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації;
5)прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
6)об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
2З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.